Майже два роки рідні жили надією та вірою в те, що Олександр Ковалевський живий і незабаром повернеться додому. Вони чекали на звістку, сподівалися знову почути його голос і міцно обійняти найдорожчу людину. Та, на жаль, очікування завершилося трагічним підтвердженням загибелі.
Недригайлівська громада отримала страшну звістку про загибель свого земляка — Олександра Ярославовича Ковалевського, який віддав життя за Україну.
Олександр народився 25 травня 1976 року в Недригайлові. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки, тут він здобув освіту й опанував професію тракториста в місцевому професійно-технічному училищі. У рідному краї чоловік будував своє життя та створив сім’ю.
Разом із дружиною Олександр виховав сімох дітей, для яких був люблячим батьком, підтримкою та надійною опорою. Сьогодні родина переживає непоправне горе, а слова співчуття не здатні втамувати біль від втрати найдорожчої людини.
2 листопада 2024 року Олександра призвали на військову службу. А вже 2 січня 2025 року поблизу населеного пункту Новоєлизаветівка Покровського району Донецької області він зник безвісти під час виконання військового обов’язку.
Відтоді для його рідних розпочався тривалий період невизначеності та болісного очікування. Кожен день минав із надією отримати добру звістку, а віра в повернення не згасала. Рідні продовжували чекати, адже до останнього важко повірити, що близької людини більше немає.
Загибель Олександра Ковалевського стала тяжким ударом для його сім’ї та всієї Недригайлівської громади. Він повертається додому на щиті, залишаючи по собі пам’ять про життя, віддане захисту рідної країни.
Світла пам’ять Олександру Ярославовичу Ковалевському! Дякуємо Захиснику за мужність і жертовність, за відданість Україні та боротьбу за її свободу.
Вічна пам’ять і слава Герою України!